Ололо, братва! Че как делишки? Ну, я вам сейчас расскажу, как я купила кетамин и пошла по помойкам обгашенная. В мясо далась на полную, на кумарах так сказать.
Ситуация такая была, знаете ли, я как-то сидела соседкой у себя в квартире, и вдруг ко мне приходит Минер, этот мужик, что делает закладки. Он как всегда с довольной мордой говорит: "Дружище, у меня клад есть, интересно?". Ну, я такая, глазки засияли, и говорю: "Конечно, беру!".
Ну а как еще? Все знают, что я почти всегда на мясе. Mj веет неподалеку, и я сразу на действии. Ну вот, прихожу к нему на квартиру, а там уже собрался один крутой народ. Я такая, не лопухнуться же, надо показать, что я - не хуже их.
Вот и начинается само приключение, братаны. Минер дает мне эту закладку, я засовываю ее под язык и так, мол, нечаянно проглатываю. Тогда все говорят: "Ого, ты джедай!". Ну, я конечно, не дура, и глумлюсь: "Да легко, такое сыкло тянуть!".
Но внутри я знаю, что сижу на порошке, и это не шутки. А вроде все начинается нормально, я как будто на крыльях летаю. Все звуки становятся размытыми, всюду красок много, и я уже не знаю, где реальность, а где сон. Иду по улицам, и они как будто растянулись, а я в центре этой длинной дороги.
Но потом я понимаю, что надо искать место, где можно выпариться на полную катушку. И вижу свет в конце тоннеля! Это, братцы, помойка! Необычное место для поклонника закладок, но я никогда не откажусь от новых ощущений.
Ну а что делать? Я сажусь на помойке и начинаю дуть. Листочек бумаги становится моим компаньоном, а ягодицы упругими подушками. Вокруг меня жужжат мухи, а моя голова полна заблуждений. Я думаю о вечном, кто я, зачем я здесь, а где моя закладка?
| "А все потому, что я на кетамине", - говорю я себе. Хотя не знаю, может быть, это просто рутина, или я просто на кумарах. Кто его знает, но теперь мне уже все равно. Я забыла, что такое реальность и чувствую, что сейчас оторвусь на полную. |
Гашиш в голове шепчет мне: "Сними клад и все эти терзания исчезнут". Я такая, да вот только где его искать? Что за жизнь, когда даже во время адской поездки нужно искать снятие клада.
Но потом я обнаруживаю, что стою на смотровой площадке со свежим воздухом, где можно увидеть весь город. И понимаю, что снять клад - это значит насладиться этим удивительным моментом, когда все вокруг такое маленькое и незначительное.
А потом уже все начинает проходить, я возвращаюсь к реальности, и понимаю, что где-то там, внутри меня, все еще кипит. Глаза горят, а сердце бешено бьется. Я чувствую себя живым, и это победа, братцы. Но я также понимаю, что это скользкая дорога, и нужно быть осторожным. Но пока что я остаюсь рэпером и наркоманом, который идет по помойкам, обгашенный и безумно счастливый.
Але, народ, шо я вам буду розповідати! Відбулось в моєму житті таємне пригода, про яку давно мріяв, але ніколи не гадав, що зможу це зробити. Вийшло так, що я купила кетамін і вирішила поїхати в Дубаї трохи покататись на хвилях екстазу. Маю вам сказати, цей досвід був неймовірним і зашкалюючим!
Щоб все почалося, я заклала кет на одній з великих вечірок у місті. Коли з'явився знайомий ділер, в мене вже були готові диски екстазу, які я замовила заздалегідь. Очікування були неймовірними, і я не могла дочекатися, коли зможу відчути галюциногенну силу цих таблеток.
Отже, минула ніч нашого веселощів, і настала пора розпочинати кутити та сидіти бездельничати на пляжі Дубаю. Взяла з собою передатчик, щоб підтримувати зв'язок з друзями в телеграммі. Все було зумовлено тим, що я не хотіла бути зовсім сама у цьому шаленому пригоді.
Я включаю музику на своєму телефоні і починаю розмову зі своїми транками. Ми обговорюємо, які ми розумні і яскраві, коли знаходимося на хімічному хмелі. Втім, відразу після цієї розмови я вирішую, що ми просто уявляємо цю розумність і насправді просто виглядаємо як придурки, які прагнуть забути про реальний світ.
Я відходжу у власний світ і відчуваю, як екстаз починає діяти. Мої почуття проявляються у всій своїй величі. Колірні схеми починають змінюватися, а звуки набувають нового сенсу. Мені здається, що я стаю майже невидимою, як гострий лезо.
Я продовжую отримувати нові повідомлення в телеграмі від моїх друзів. Вони запитують, як у мене справи, і я можу лише засміятися над цим питанням. Насправді, у мене жодних справ - я просто хочу насолоджуватися своїм психоактивним пляшечком насолоди.
Я вирішую вийти на вулицю і прогулятися вздовж пляжу. Мої сенсори заповнюються екстазом, і мені здається, що я можу літати. Таке відчуття неймовірно веселе, і я хочу випробувати на собі кожен момент цього плавного переливання кольорів та звуків.
Потягнувшись за шортиками, я відчуваю на руках пісок, який нагадує мені про вічний рух часу. І хоча цей момент може здатися незначним, для мене він має велике значення. Він нагадує мені, що я тут і зараз, а не вперед, або назад в часі.
Мій світ стає все більш ілюзорним, коли я поглядаю на хмари, що утворюються в голові. Я споглядаю на них, як на фарбу, яка поступово тече моїми венами. Це єдиний спосіб знову з'єднатися з реальним світом і відчути себе присутнім у реальності.
Мої друзі продовжують висилати мені тисячі повідомлень в телеграмі, але вони мабуть не розуміють, що я їх навіть не читаю. Вони просто не можуть розібратися, що головне, що зараз відбувається у моїй голові, це якісь інші, зовсім нереальні речі.
Нарешті, коли ефект галлюциногенів затихає, я повертаюся до реальності і реалізовую, що я в Дубаї. Мій досвід був незабутнім, і я відчуваю, що стала трохи мудрішою, але чи варто було за це так дорого платити?
В загальному, як наркоман комік, варто сказати, що цей досвід з кетаміном в Дубаї залишиться зі мною назавжди. І хоча, можливо, я не раджу всім спробувати галлюциногени, але він точно вартий уваги для тих, хто хоче дізнатися більше про себе та свої можливості.
